20.02.2013

Вечір Поезії Стуса в НГУ

 19 лютогоу Центрі культури української мови ім. Олеся Гончара відбувся вечір поезій «Дорога болю» поета-борця, яскравої творчої постаті XX сторіччя – Василя Стуса.У 1991 році В.Стусу було присуджено Державну премію ім. Т. Г. Шевченка за цю збірку і ця його книга була першою, надрукованою в Україні.

Доля Стус схожа на Шевченкову. Обох переслідувала імперія — відповідно царська та комуністична. Обоє зазнали заслання із забороною творчої діяльності. В обох життя обірвалось на півдорозі (Шевченко помер у 47 років, Стус — у 48). Водночас вони цінуються не лише як поети, а, передусім, як борці за людські права, за поганьблену національну гідність.

Вшанувати пам’ять і познайомитися з творчістю поета прийшли студенти нашого університету та гості Академії Митної Служби України. Зустріч розпочалася хвилиною мовчання на честь пам’яті В.Стуса. Студентка ФЕФ Ліка Мушкудіані нагадала присутнім біографічні дані з життя і творчості видатного поета, які в ході розповіді було проілюстровано фотокартками.

Натхненно виступив літературознавець, кандидат філологічних наук Костянтин Семенович Дуб, який не тільки декламував поезії, але й наголосив на вмінні поета до вислову своїх думок і почуттів особливою, ні на кого схожою манерою віршування. Зі слів К. Дуба, Стусу не подобалося слово «поезія»: «Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші. Деякі з них – як на мене − путящі».

Ці слова Стуса красномовно говорять про його вдачу і характеризують як людину скромну, чесну, відважну, життя якої було покладено на вівтар жертовності людству: «…Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі». Адже, як відомо, більшість свідомого життя Стус провів у засланнях, які не зломили дух та віру у краще майбутнє. Творчий шлях поета був тернистим та переслідувався владою: його не друкували, однак, незважаючи на утиски та переслідування, Стус продовжував поетичну творчість й вів активну громадську діяльність, виступав на захист прав людини, проти свавілля й брежнєвського беззаконня.

Активний учасник заходів Центру культури української мови ім. Олеся Гончара Наталя Костюк ознайомила аудиторію з віршем зі збірки «Веселий цвинтар», який водночас і звеселив, й шокував присутніх своєю «гіркою правдою» життя того часу: «…Аж тут підступається до нас баба з двома кошиками (на цвинтарі випробовує горобину): «Вам ями треба, - питає можу відступити свою карбованців за сто п’ятдесят… - Я відразу збагнув, що це перекупка – скуповує й перепродує ці ями, але, не торгуючись вийняв з кишені гроші й віддав – на, щоб ти землі сирої наїлась». Наприкінці деякі студенти продекламували улюблені вірші славетного поета

Український літературознавець, дисидент радянських часів І. Дзюба говорив: "Василь Стус навіть у найтяжчі хвилини життя твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що край його почує. Боже провидіння вело його, обертаючи фізичне виснаження невільник а невичерпністю духовних сил поета, чуту щоденно брутальнутюремну лайку — добірнимвиквітомрідного слова у віршах".

Оксана Крамарчук, Юля Крамарчук, ТТмм-10-1