НТУ «Днепровская политехника» — соответствие Времени
            Новини кафедри та університету
10.04.2014

Без графіту не писатимуть олівці і не працюватимуть мобільні телефони

Познайомити людину з чарівно-загадковим світом природного каменю, величезним розмаїттям мінералів, гірських порід, руд, палеонтологічних знахідок, навчити цінувати і оберігати природне середовище покликані геологічні (мінералогічні) музеї. З 19 серпня 1935р. в НГУ функціонує геолого-мінералогічний музей, який вважається одним із найбільших та найзмістовніших серед собі подібних в Україні.У ньому зараз зберігається більше 3 тисяч зразків мінералів. 

Цікаво, що періодично музей поповнюється новими експонатами. Авторка цих рядків була свідком досить неординарної події у житті цього самостійного підрозділу НГУ, коли на честь 110-річного ювілею університету один із небагатьох українських колекціонерів метеоритів Олександр Ковальов (до речі, випускник НГУ) передав музеєві частину своєї колекції метеоритів.

Цього року НГУ святкуватиме свій 115-річний ювілей і вже зараз починає отримувати подарунки. Американський бізнесмен українського походження, колишній випускник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (НТТУ КПІ) Ігор Барсуков привіз із Північної Америки природний зразок графіту, спеціально прибув до НГУ, щоб передати його як дар і таким чином поповнити колекцію зразків графітів геолого-мінералогічного музею.

У 1997 р. Ігор Барсуков захистив кандидатську дисертацію в НТТУ КПІ на тему «ЕЛЕКТРОХІМІЧНА СИСТЕМА ДЛЯ БЕЗМЕТАЛЕВОГО АКУМУЛЯТОРА З НОМІНАЛЬНОЮ НАПРУГОЮ 1,5 В», нині вже майже 20 років живе в США. Працює у компанії «Американські енергетичні технології» (м. Чикаго), яка займається високотехнологічними методами очищення графіту.

Ігор Барсуков виявився надзвичайно цікавим співрозмовником і багато розповів про мінерал під назвою «графіт». Зразок, подарований музеєві, має майже «детективну» історію. Відомо, що розробка родовищ графіту у Північній Америці носить сезонний характер. Взимку, коли поверхня кар’єру вкрита снігом, родовище не розробляється. Але коли у лютому власник канадського графітового кар’єру Лак-Кнайфф дізнався про намір пана Барсукова подарувати камінь українському музеєві, то відразу спорядив експедицію на гелікоптері, щоб у великі морози і негоду з-під товщі снігу дістати шматок лускатого графіту. Що не зробиш для України, яка цієї зими пережила глобальне політичне потрясіння – повалення тоталітарного режиму і встановлення демократичної влади. До речі, зазначив Ігор В’ячеславович, Канада – одна з найперших країн, яка визнала легітимність нового українського уряду і в знак підтримки підняла біля свого парламенту український прапор. 

Ігор Барсуков вже багато років співпрацює з українськими вченими, зокрема з кількома НДІ, КБ «Південне» і Національною металургійною академією України (НМетАУ). Завдяки такій співпраці українські вчені змогли виграти гранти від Аргонської національної лабораторії (США) на суму $4 млн! З паном Барсуковим до НГУ прибув також представник НМетАУ завкафедри промислової теплоенергетики Михайло Губинський, який розповів кореспондентові прес-центру НГУ про спільні наукові проекти з компанією «Американські енергетичні технології».

Валентина Шабетя, ІАЦ НГУ


Коротка довідка про графіт:

Біля підніжжя схилу в долині Борроудейл, що лежить у районі Лейк-Дістрікт в Англії, було знайдено брили невідомої чорної речовини. На вигляд вона нагадувала вугілля, проте не горіла. Крім того, вона залишала лискучий чорний слід, який легко стирався. Спочатку вважали, що це — свинець. Тому англійці назвали новознайдену речовину плюмбаго, що означає «схожий на свинець». А нині ця речовина широко відома як графіт. Слизькі на дотик невеликі брусочки графіту загортали в овечу шкуру або обмотували шнурком. Невідомо хто і коли вперше здогадався замінити шкуру і шнурок на дерев’яну оправу, але в 60-ті роки XVI сторіччя примітивні олівці досягли континентальної Європи.

Дешевий, завжди під рукою і майже нічого не важить, олівець легко вміщається в кишені. Його не треба заряджати, він ніколи не протікає, а його слідів не важко позбутись. За допомогою нього діти навчаються писати, талановиті художники створюють шедеври, а більшість з нас робить нотатки. Звичайний олівець — найпоширеніше і найдоступніше у світі письмове приладдя. А все почалося в XVI сторіччі з випадкового відкриття на півночі Англії.

Похідна вуглецю (карбону) - графіт, з якого виготовлений грифель такого звичного для нас олівця, відмінно проводить електрику, а в повсякденному житті в процесі тертя графіту ми отримуємо малюнок на папері. Такі властивості графіту пояснюються особливою будовою його кристалічної решітки. 

Графіт є однією з небагатьох речовин, які можуть протистояти температурам до 1000 градусів за Цельсієм і тому буде одним з ключових компонентів нового покоління ядерних реакторів. Лускатий природний графіт застосовується в нових технологіях, таких як графен, який сьогодні використовується у випробуваннях андронного колайдера, а також при виробництві літій-іонних батарей (для наших мобільних телефонів), в паливних елементах, в установках з виробництва ядерної та сонячної енергії. 

Поклади українсього графіту розробляються на Заваллівському родовищі. Графіт - природний матеріал, значення якого в сучасній промисловості важко переоцінити. Природний графіт високої якості пропонує компанія «Заваллівський Графіт» - монополіст на європейській частині СНД і Україні, що випускає графітову продукцію.

На Заваллівському графітовому родовищі розробка ведеться відкритим (кар'єрним) способом із застосуванням свердловинних зарядів та гідромеханізації. Руди родовища збагачуються флотацією (та хімічним способом) з одержанням концентрату, що містить 85-90 % графіту високої якості і має зольність не вище 10-15 %. За своїми розвіданими запасами та масштабом видобування родовище є одним з найбільших на території СНД (перше місце у СРСР (СНД), друге - в світі).

Випускають (1980-ті) тигельний, елементний, ливарний, електровугільний, малозольний та ін. маркиграфіту, а також спеціальні мастильні препарати.

У середині - другій половині 1980-х виробництво графіту становило 47-55 % загальносоюзного (СРСР), у т.ч. кристалічного графіту — 73,5 %. Родовище забезпечує основні потреби у графітовому концентраті металургійну, хімічну, електротехнічну та ін. галузі промисловості.


До списку



© 2006-2019 Інформація про сайт