Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу
            Новини кафедри та університету
24.09.2015

«У БІЛІЙ СТУЖІ СОНЦЕ УКРАЇНИ…»

18 вересня у Центрі культури української мови ім. Олеся Гончара НГУ відбувся День пам’яті геніального поета-страдника Василя Стуса.


Цього вересня минає 30 років, як в застінках ГУЛАГу замучено українського поета-дисидента, багаторічного політв’язня Василя Семеновича Стуса (1938-1985). Запалено свічку пам’яті, портрет Поета уквітчано кетягами червоної калини. Пролунала пісня на слова В. Стуса "Як жертва щирості" у виконанні рок-групи «Сестри Тельнюк» (в запису).


Ведуча відкрила імпрезу читанням вірша «Ярій, душе!», якого поет присвятив пам’яті художниці Алли Горської, по-звірячому вбитої за загадкових обставин 1970 року:

* * *

Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай - червону тінь калини
на чорних водах - тінь її шукай,
де жменька нас. Малесенька шопта
лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров - така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
ці грона болю, що падуть в глибінь,
безсмертною бідою окошились.

Смерть Василя Стуса цілком лежить на совісті совєтського тоталітарного режиму. Ніколи не зрозумію, як можна було загубити Людину з такими очима, не почути голосу такого Поета, не втямити його поетичного, чесного, пророчого і водночас авангардного, модерного Слова. Ніколи біль цієї втрати не вгамується, не залікується рана. І ніколи не буде прощення тим, хто призвів Великого Українця Василя Стуса до трагічного фіналу в камері кучинського табору для політв’язнів у вересні 1985 року.


Поет не вважав себе ні борцем, ні героєм, не нарікав на долю, а йшов за нею, куди вона його вела. Говорив, що «долю не вибирають». Василь Стус був інакомислячим в царині Духу і революціонером в царині Слова. І його дорогоцінне слово не пропало, воно дійшло до наших бібліотек, прийшло в шкільну і студентську аудиторію.

Присутні студенти, викладачі і професори вшанували пам’ять Василя Стуса хвилиною мовчання.

Родзинкою заходу був приїзд до нашого міста, і візит до нашого університету Дмитра Васильовича Стуса - сина Василя Стуса, письменника, літературознавця, редактора, випускника філологічного факультету Київського університету.


Д.В.Стус - кандидат філологічних наук, захистив кандидатську дисертацію на тему «Палімпсести» Василя Стуса: творча історія та проблеми тексту". Він багато зробив для популяризації творів батька. Д. Стус - упорядник, автор коментарів, передмов до книг Василя Стуса "Веселий цвинтар" (1990), "Вікна в позапростір" (1991), "Золотокоса красуня" (1992), "Листи до сина" (2001), "Палімпсест" (2003) та ін. У київському видавництві "Факт" вийшла книга Дмитра Васильовича "Василь Стус: життя як творчість". За цю книгу автора нагороджено Національною премією України імені Тараса Шевченка (2007).

Пан Дмитро повів живу розмову (хоча заявлена була лекція) про свої дитячі враження і стосунки з батьком, «ворогом народу», політв’язнем ГУЛАГу, які завжди були непростими. Батько якось сказав синові:«Ти думаєш, що ти – людина, а насправді ти ще не людина. Ти нічого не пережив, не втрачав, не страждав. Якщо ти це все переживеш, і витримаєш, і твої очі не наллються ненавистю до людей і світу, отоді ти станеш людиною».


Лектор разом з аудиторією згадували вікопомну подію, якій нещодавно виповнилося 50 років – показ фільма «Тіні забутих предків» у києвському кінотеатрі, виступ жменьки сміливців, які постали проти антиукраїнського терору,і незабаром опинилися за гратами за інакодумство, серед них і поет Василь Стус. Згадували про переховання Василя Стуса і його товаришів по ГУЛАГу – Олекси Тихого і Юрія Литвина, чий прах повернувся нарешті в Україну наприкінці 1980-х років.

Аудиторія слухала незвичного лектора, затамувавши подих, і вітала його дружніми оплесками. Проректор НГУ Ю. М. Хоменко привітав гостя від адміністрації університету, вручив йому книгу «НГУ. Відповідність часу» і висловив подяку за приїзд і цікаву лекцію про життя і творчість батька.

Студентка першого курсу Ліля Цебеняк із села Донецької області, з тої Донеччини, де Василь Стус зростав, закінчив середню школу, навчався в університеті, і яку полюбив усім серцем, прочитала вірша Василя Стуса «О земле втрачена, явися!..» Вірш пролунав вельми актуально, а в очах у дівчини і гостя стояли сльози.


Студентка третього курсу Віра Кільчинська прочитала знаменитого Стусового вірша «Сто років, як сконала Січ».


Дмитро Стус відповів на запитання студентів, серед яких були такі:

1. «Чи задоволені Ви, як директор Національного музею імені Тараса Шевченка реставрацією музею?

Що стало краще? Скільки коштує оглянути музей для студента? Чи є скидка?»

2. Як Ви гадаєте, кому завадила меморіальна дошка Василя Стуса на стіні Донецького університету? Яка її доля в подальшому? Іншими словами, чи Ви вірите в найскоріше закінчення війни на Донбасі?

3. Де можна придбати Ваші книги? В нашій бібліотеці є тільки монографія про Вашого батька.

4. Будь ласка, почитайте Ваші вірші!


Вірші пан Дмитро писав у дитинстві, і всі їх, як виявляється, уже забув.

Під час імпрези можна було оглянути розкішну виставку творів

Василя Стуса, яку підготували співробітники Наукової бібліотеки НГУ (директор Ольга Нефедова), за що організатори заходу щиро дякують.


Красно дякую співробітникам ЦКУМ, усім, хто долучився до проведення цього незабутнього заходу: пані Регіні Івченко, яка забезпечила якісну фото- і кінопрезентацію матеріалу, доценту Ірині Цюп’як та профессору Світлані Ігнатьєвій, чиї студенти вдало виступили на вечорі. Щира подяка професору Надії Ченцовій, яка виростила чудові айстри. Вони створили святкову піднесену атмосферу.

У фіналі пролунала заключна пісня із вистави «Стусове Коло» у виконанні сестер Тельнюк.


Ведуча подякувала Дмитрові Стусу від наукової громади, студентів, викладацького корпусу, співробітників Центру культури укр.мови ім. О. Гончара за візит і спілкування й на добру згадку подарувала афішу вечора, а також фото попередніх зустрічей Д. Стуса з творчою інтелігенцією в театрі ім. Т. Г. Шевченка після вистави «Стусове коло» у квітні 2009 року.

Автор сценарію, ведуча імпрези,

провідний фахівець ЦКУМ ім. О. Гончара НГУ,

письменниця Леся СТЕПОВИЧКА


До списку



© 2006-2019 Інформація про сайт