Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу
            Новини кафедри та університету
25.07.2017

«Я Й ТАМ ВАС ЛЮБИТИМУ…»

Співпраця Центру культури української мови ім. О.Гончара НГУ із Меморіальним будинком-музеєм Олеся Гончара на Полтавщині вже стали доброю традицією.

Щорічно на всі гончарівські заходи, які проводяться в нашому виші, запрошуються представники Полтавщини, і навпаки, співробітники НГУ беруть участь у святах та заходах сусідньої області. Відшуміло традиційне щорічне «Зелене Свято з Олесем Гончаром» у селі Суха, про яке повідомляв ІАЦ НГУ. А нещодавно на Дні пам’яті Олеся Гончара (1918-1995) побувала провідний фахівець ЦКУМ НГУ Леся Степовичка. Ми вирішили розпитати відому письменницю про цю культурну подію.


__________________________________________

Н. Г. – Пані Лесю, розкажіть про цей день, чим він особливий?

Л. С. 22 роки тому, у 1995 році спинилося серце великого письменника, чиє ім’я відоме без перебільшення в усьому світі і яке носить наш Центр. Олесь Гончар – окрім того, що він наш земляк і великий письменник, який написав свої перші головні доленосні романи на наших теренах, в хатині сестри Шури, він був і лишається смолоскипом гуманізму, миротворчих тенденцій в суспільному житті і гуманістичного напрямку в літературі.


Н. Г. – Як відбувалося свято?

Л. С. – Уроче дійство розпочалося в місті Кобеляках, куди зібралася делегація гостей із трьох областей - Полтавської, Дніпропетровської та Львівської. Спершу ми відвідали Кобеляцький музей мистецтва і літератури, в якому оглянули зали письменників Олеся Гончара, Павла Загребельного та Юрія Дольд-Михайлика і вислухали захоплюючу розповідь директора музею Тетяни Чешко. А потому перемістилися автобусом до Сухої, що в 13 км від райцентру. Тут нас гостинно зустріла директор будинку-музею Олеся Гончара, його племінниця Тетяна Бондаревська. Отець Михайло, священик місцевої церкви апостолів Петра і Павла відслужив Службу Божу і благословив свято пам’яті.

Н.Г.- На святі йшлося про …

Л. С. Головною темою була підготовка святкування 100-річного ювілею О. Гончара, до якого готується вся Україна. Т. Бондаревська доповіла про низку заходів, які планує будинок-музей на наступний рік, зокрема, про виготовлення та встановлення пам’ятника О. Гончару на подвір’ї музею. Про плани до 100-річчя О. Гончара говорили присутні гончарознавці і гончаролюби, сільський голова, начальник відділу культури Кобеляцької райради, завуч СШ №2 ім. О. Гончара, журналіст газети «Колос» О. Харковець, інші гості. Школярі заспівали пісень, які любив Олесь Терентійович. Я доповіла про заходи, які плануються до цієї знаменної дати керівництвом нашого ЦКУМу (координатор – проф. Світлана Ігнатьєва, директор – доц.Ірина Цюп’як), зокрема, серед них такі: проведення наукової конференції на базі Національного Гірничого університету та Полтавського Національного педагогічного університету ім. В. Короленка (ректор – проф. Микола Степаненко), проведення Гончарівських читань з доповідями студентів, літературні диктанти, тощо.









Н.Г.:А про що розповідали львів’яни?

Л. С. – Відомий скульптор зі Львова, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка, пан Ярослав Мотика, який був особисто знайомий з письменником та його дружиною, представив до уваги зібрання 16 ескізів майбутнього пам’ятника, який планується встановити на Кобеляччині. Три ескізи знайшли найбільшу прихильність присутніх. Варто сказати, що невдовзі удовиця письменника, Валентина Данилівна Гончар визначилася з вибором одного із трьох ескізів як таким, що максимально ідентично відбиває духовну сутність ювіляра і є подібним як зовні, так і внутрішньо на образ Олеся Гончара.





Н. Г. – Чим завершилося свято?

Л. С. –Ми пом’янули молитвою, хлібом і вином Олеся Терентійовича, який дуже любив цей куточок, де минуло його дитинство, любив людей, друзів-однокласників, читачів, і писав у передчутті свого відходу: «Я й там вас любитиму…»

Інтерв’ю підготувала Надія Гринько, ІАЦ НГУ

Фото О. ХАРКІВЕЦЬ  


До списку



© 2006-2019 Інформація про сайт