Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу
            Новини кафедри та університету
19.04.2014

Взяла любов з собою у дорогу

Сьогодні 50-річний ювілей доцента кафедри історії та політичної теорії НГУ, обдарованого філолога, талановитої жінки, яка має звання МАТЕРІ-ГЕРОЇНІ, - Ірини Костянтинівни Цюп'як.

Хтось із видатних сказав: шукати ідеальну людину не варто, але варто шукати ідеальне в людині. Ірина Костянтинівна не тільки сама є носієм ідеального, а також досконало володіє здатністю запалити інших на досягнення досконалості в роботі. Наполеон Бонапарт говорив, що "красива жінка подобається очам, а добра – серцю; одна буває прекрасною річчю, а інша – скарбом”. Ірина - справжній діамант. До свого ювілею підійшла з великим урожаєм – має улюблену роботу, велику дружну родину: батька Костянтина Семеновича – відомого в Україні літературознавця, любого чоловіка Романа, п’ятьох діток-соколят: Андрія, Вірослава, Петра, Івана і донечку Олю, і, що найголовніше, – повагу колег, друзів, студентів. Ірина відноситься до тих українських жінок, які б раді до всіх дітей небо прихилити та зорями вкрити.

Вдвічі приємно писати добрі слова про свою однокурсницю, людину, з якою п’ять років поспіль навчалась на філологічному факультеті тоді Дніпропетровського державного університету імені 300-річчя возз’єднання України з Росією, а сьогодні ось уже 15 років працювати пліч-о-пліч на кафедрі історії та політично теорії Національного гірничого університету. Не кожен може похвалитися: моя однокурсниця – мати-героїня, однак я, як і 37 моїх колег і колежанок, можемо з гордістю сказати – серед нас працює мати-героїня. Це почесне звання Ірина отримала за вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім’ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їхніх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей.

Ірина – жінка незвичайної сили духу, справжній творець. Її спілкування зі студентами, колегами, друзями можна брати за зразок. Ще зі студентських років вона ніколи не ховалася за спинами однокурсників чи колег, а навпаки - готова першою прийти на допомогу. Вона бачить серцем, відчуває глибінь душі людини, бачить те, що приховане від загалу. Людина щирої вдачі й розлогої, як корінь дуба, душі. Завжди сповнена оптимізму й великої наполегливості. А ще Ірина ніколи не впадає в розпач. Якщо життя приносить їй випробування, вона приймає їх зі смиренням і подякою, мудрістю своєї осягаючи їх великий творчий зміст. Усе, що відбувається в її житті - на краще. І вона не просто свято вірить у це, а керується цим принципом у складні миті своєї подорожі по нашій планеті. Вона знає, якщо в її житті ще щось не відбулося, значить, не настав для цього час, виходить,  дарунки долі у неї попереду!.. І даремно шукати винуватих чи комусь заздрити, пожираючи себе руйнівними думками осуду й невдоволення. Справжня жінка вміє чекати і вірити. І робити це всією душею, щоб ті, хто з нею поруч, теж зрозуміли -  життя влаштоване на диво гармонійно, і кожна його мить наближає нас до відчуття щастя.

Ірина справжня особистість. Вітчизняна літературознавча наука пишається тим, що колись Ірина Костянтинівна звернула на неї увагу, і наука відповіла їй взаємністю. З того часу українське літературознавство збагатилося визначними працями: сьогодні неможливо уявити український літературний процес без ґрунтовних досліджень творчості Миколи Хвильового.

Викликає захоплення колег вміння працювати зі студентами. Ірина Костянтинівна вміло відкриває дивовижний світ науки, надихає на сміливі дослідження. І в підходах до науки та навчання – завжди надає перевагу креативності.

Тож вітаємо доцента кафедри історії та політичної теорії, матір-героїню, чудову добру й світлу жінку Цюп’як Ірину Костянтинівну з ювілеєм! Низько вклоняємося за віддану працю, повагу і чуйність до колег, допомогу рідній кафедрі, а ще плідну роботу у Центрі культури української мови імені Олеся Гончара.

Нехай усі трудові будні й святкові дні будуть такими ж багатогранними, багатоголосими, як мова Тараса Шевченка й Олеся Гончара, нехай кожний ранок починається з пісні в душі.  

Кажуть люди, що у п’ятдесят
Жінка знов цвіте,
неначе сад;
Втім, як бачимо усі,
Ви завжди в своїй красі.

Бо літам наперекір
Зберегл
ися до сих пір.
Й видно з ніг до голови,
Що в чудовій формі
Ви.

Щиро Ви зізнайтесь нам,
Як таке вдається
Вам.
І розкрийте свій секрет,
Як струнким буть без дієт.

Бо, на жаль, нам невтямки,
Як сповільнити роки,
Що летять, немов стріла,
Й душу жалять, як бджола.

Вас з нагоди ювілею
Ми віншуєм, як лілею,
І здоров’я вам міцного
Ще й всіляких благ до нього.

Зичимо, аби й надалі
Разом з нами працювали.
І здобутків
Вам рясних
Та достатку повен міх.

Хай здійсняться сподівання,
А в душі горить кохання;
І щоб любий чоловік
На руках носив весь вік.

Щоб Вас радували діти,

їх у Вас, ми знаєм, пять.

Їхнім щастям багатіти

Та онуків дожидать.

 

І насамкінець бажаєм,
Щоб життя здавалось раєм;
Хай багато ясних літ
Вам дарує щедро світ!


З повагою 

Світлана Ігнатьєва, 

Леся Степовичка,

кафедра історії та політичної теорії НГУ,

Центр культури української мови імені Олеся Гончара.

Ректорат, колектив Національного гірничого університету і студентство приєднуються до привітань з ювілеєм Ірині Костянтинівні Цюп'як - високого професіонала,  яскравої особистості, чуйної жінки. Добра Вам, міцного здоров'я, втілення в життя омріяного! Вітаємо!


До списку



© 2006-2019 Інформація про сайт