Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу
            Новини кафедри та університету
10.07.2017

Квітка поезії Наталки Нікуліної


Мальви

Над урвищами мальви багряніють
над ними електрички стукотять.
Вони летять, летять, летять, летять...
Десь інші мальви - за парканом дніють.

І можна б на одну із «вічних тем»
поміркувать: про «вільних» і «новолю»
та якось серця не торкає те, 
бо ж квіти! Красні і в садку, і в полі, 
(Я люблю їх усі - і рожеві, і білі, й багряні, 
і оті, що в садках їм, у тиші палать і згасать,
і оцих, відчаяк,
що втекли від своїх споконвічних екранів -
білих стін - осюди, де лиш кручі самі й небеса).

Про інше я. Отак і є воно:
там селища, там дворища, оселі.
Тут стріч, розлук перонні каруселі,
станційна будочка з вузьким вікном.
І мимо все. В чіткому ритмі шпали.
Коза в яру. Мозаїка життя.
І раптом мальви! Мальви промигтять!
І наче свято - їх миттєвий спалах!

Кожна людина, яка прийшла до Будинку мистецтв на творчу зустріч, має своє бачення і відчуття пам’яті поетеси, подруги, колеги, жінки – Наталки Нікуліної. Для мене особисто поезія Наталки – це щось особливе, філософське, просте і зрозуміле, і в той же час пророче, далекоглядне... На екрані як на білій стіні пролітають кадри-спогади життя поетеси, стоять на столику у глиняній вазі чудові жовті квіти, горить свіча пам’яті і линуть слова близької подруги, ведучої вечора, Валентини Володимирівни Слободи, яка занурює у світ спогадів, переживань, світ сподівань і надій Наталки (вона не любила офіціозу – не Наталя Петрівна, а просто Наталка, як улюблена героїня твору І.П. Котляревського). Слова про Наталку теплі, приємні, дуже багато цікавих епізодів розповідали її колеги, бібліотекарі, журналісти, науковці, друзі. Валентина Володимирівна зачитала спогади письменниць Світлани Йовенко та Любові Голоти. Однокурсник поетеси С.І. Повод розповів про студентські роки. Валентина Орлова представила цікавий матеріал з радіопередач, які проводила Наталка на обласному радіо. К.С.Дуб продекламував поезію-присвяту Наталці. 



Зустріч була теплою і приємною. Пам'ять про людину живе доти, поки її пам’ятають і згадують. У бібліотеці Гірничого зберігаються книжки з домашньої бібліотеки Наталки, які подарувала мати поетеси Олена Миколаївна Нікуліна, і до яких ми можемо завжди доторкнутись і насолодитись поезією, а також знайти цікавий матеріал з різних галузей науки, культури.



Наталя Костюк,
Центр культури української мови ім. Олеся Гончара


До списку



© 2006-2019 Інформація про сайт